Так я вуж взлітаю зь
А чы хмары ходять
Гонды во дэ в Горках,
Шоб я й йіхав вонь як
Да до й маткы ш роднай.
А чы я страдаю
Прамо-ткы й по банях,
Дэ мні ліплять хвайно
В морду лі Бараны.
Ось тут во я став жэ й
Бытыся з волкамі сь,
Шо ля мні собак но
Вішалы на яблыньц.
Біг і Сам забрав псіх,
Шо ля мні давалы ж
Сміття дазей в Малпый
Гонды в йіхны ж трактор выкы2ты справно.
Так шо мы ныгайно
Гаём зылынэнькым
Зары во й зобачым
Ныц ны й пЕных нэнзый.
Прыбырай ж, Кобзарэ,
Хоть бык свою хату.
Да жыныся с ТаньКо зь.
Восімка зе дбайна ш.
Ну, когда… калі ж мы
Хоць найівся в дылдый,
Шо но во й будылы б
Бідного Котыска.
Грошый всі доходять!
Бо ж зробылы вонь ек
Шэ й ля й нам підлогу зь
Прамыньку ф прыхожый.
А на гокнах… Божэ!
Й дэ колы змітёш шось.
Сыплыця но порох
Гынды во с покота фш.
І старому Ёвты
Трэ ж якысь шэ спайсы,
Шо в Яновы вжарать
Тігріці Тіграню.
Сіно б хто хоть Мняв тут
Дэ загріб в сарай ексь.
Бо ж скосыв Гантін хтось
Сельсавету травы.
Ой! Народ мій славный!
Ек ты жыеш в Жабчыц!
Всэ тобі б но пЯнкы
Да гулянкы ф Сашмы!..
... мни б таку хоть ляльку.
Шоб дидка люляла
(ну, на картцы гляньмо)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=670229
Рубрика: Езотерична лірика
дата надходження 04.06.2016
автор: Кобзар Лаборськый