Так, вже ж настав той час у нашій хаті,
Івана Низового чистотіл –
Як лікувальний препарат вважати,
Що дарував безмежний суходіл.
Його жита, що у сніпки пожаті,
Так просяться зерном, у хліб на стіл,
Їх колоски такі ж довго-вусаті,
Й про сало знають і часник із сіл.
Попароститься складене у копах
Елітне каліброване зерно,
Та й пропаде у вартості воно.
Якщо наш зір застигне в перископах –
Загубить Україна і стерно.
Й героїв марні муки в тих окопах.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=670234
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.06.2016
автор: Микола Поділля