Зоопарк хаотичних частинок
Часу наш прокидання відтинок
Пізнати справжню свою природу
Сказати ні цьому пекло-болоту
Що тягне в себе все темне людство
Наче массове, сліпе самогубство
Де одвічний триває спектакль
Для ляльок із солодких вафель
З різним кожен якимось начинням
Та лайливо-обуреним вмінням..
Не розуміють нажаль квадратні
В своїй уяві ніби благодатні
Що блискучі картинки-боги
Лиш криві дають їм дороги
Не розірвати їм того кола
Де своє чорт все грає соло
Де пороки уже як звичка
Як культура, цинічного (червоного) личка...
Гей ти,світліша трохи голова
Забудь їхні образливі слова
Іде війна гібридів за свідомість
А ти ще сам по собі йдеш натомість
Стань механізмом доброго початку
ТвориТи прозу,правду матку
Пиши,малюй, навчись її свівати
Іллюзій рак щоби як содою вбивати..
Суперник наш сильніший в тисячі разів
Об кого зуб зламав,а кого з'їв..
Та то,вже і не так важливо
Роби усе бо все повір можливо
Твоє завдання не в собі то всьо тримати
А як отримав,так і віддавати..
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=670260
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 04.06.2016
автор: Miтрій Лі Хой