***

Навколо  мене  почорнілих  стін
Задуха  і  тюрма.
Так  холодно  мені  і  я  один,
Нікого  тут  нема.

На  стінах  я  малюю  сум  і  жах
Безжалісних  думок.
Спливає  час  у  днях  і  у  роках,
Як  сочиться  пісок.

Як  жаль  мені  загублених  годин!
Бо  день  за  днем
Чорніє  кров  від  буденних  машин
У  серденьку  моєм.

Для  щастя  народився  я,  для  хмар,
Для  волі  і  пісень!
Щоб  я  горів,  як  сонячний  ліхтар
І  славив  кожен  день!

Де  ти,  казковий  край  страждальних  мрій?
За  те  тобі  поклон,
Що  ти  родив  в  мені  квітки  надій!
Але  ж  ти  тільки  сон!

Де  ти,  моя  омріяна  любов?
Чекав  на  тебе  я,
Себе  обманюючи  знов  і  знов.
Але  ж  ти  не  моя!

Надій  моїх  руйнується  граніт,
Дитячих  мрій  вінок  
Так  сумно  від  міських,  ржавілих  плит,
Від  траурних  думок.

Навколо  мене  почорнілих  стін
Задуха  і  тюрма.
Так  холодно  мені  і  я  один,
Нікого  тут  нема.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=670265
Рубрика: Міська (урбаністична) поезія
дата надходження 04.06.2016
автор: nakonechnikus