Усі на показ виставляють
Свою шанобу до людей,
А душі заздрістю палають,
Презирство сиплеться з очей.
Якщо один піднявся вище
Мораллю, розумом, трудом,
Його скоріше, аж на днище
Спихне громада, всі гуртом.
І випробовувань нестерпних
На тебе сиплеться гора,
І ти людей долаєш впертих,
Які біснуються дарма.
Їх чорну ауру вже видно,
Шипіння чути з їхніх вуст,
До них торкатися огидно,
Липке їх слово, наче мус.
Крізь посмішку палає погляд
Гнилою злістю, холодком.
І за тобою вічний догляд,
Який не змити навіть сном.
А ви долайте перешкоди,
Не ображайтесь на слабких,
Бо тих людей мені так шкода!
Вони в житті не мають втіх.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=670266
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 04.06.2016
автор: Лана Мащенко