Щастя

Щастя  по  світу  самотньо  блукало,
Несло  на  краще  людям  сподівання
І  всім,  кого  в  дорозі  зустрічало,
Виконувало  лиш  одне  бажання.
Необережно  якось  в  яму  впало
І  вибратись  саме  не  мало  сили.
Людей  повз  нього  йшло  чимало,
Усі  вони  для  себе  щось  просили.
Бажання  щастя  ті  виконувало  радо,
І  щиру  усмішку  усім  їм  дарувало.
Біді  його  ніхто  з  них  на  зарадив  –  
Сиділо  щастя  в  ямі  і  чекало…
Дорогою  йшов  хлопець  молодий.
Обірваний,  голодний,  худорлявий.
Побачив  щастя  у  халепі  він  такій  –  
Зустрів  той  погляд  щирий  і  ласкавий.
Не  попросив  у  щастя  він  нічого,
А  тільки  співчутливо  запитав:
«А  чи  не  маєш  ти  бажання  свого?»
Для  себе  нагороди  не  шукав.
«Я  вибратись  хочу  із  ями  цієї…»  -
Сказало  щастя  голосом  сумним.
Він  допоміг.  Пішов  дорогою  своєю.
А  щастя…  бігло  радісно  за  ним…

05.06.2016

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=670387
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.06.2016
автор: Finist