Щастя по світу самотньо блукало,
Несло на краще людям сподівання
І всім, кого в дорозі зустрічало,
Виконувало лиш одне бажання.
Необережно якось в яму впало
І вибратись саме не мало сили.
Людей повз нього йшло чимало,
Усі вони для себе щось просили.
Бажання щастя ті виконувало радо,
І щиру усмішку усім їм дарувало.
Біді його ніхто з них на зарадив –
Сиділо щастя в ямі і чекало…
Дорогою йшов хлопець молодий.
Обірваний, голодний, худорлявий.
Побачив щастя у халепі він такій –
Зустрів той погляд щирий і ласкавий.
Не попросив у щастя він нічого,
А тільки співчутливо запитав:
«А чи не маєш ти бажання свого?»
Для себе нагороди не шукав.
«Я вибратись хочу із ями цієї…» -
Сказало щастя голосом сумним.
Він допоміг. Пішов дорогою своєю.
А щастя… бігло радісно за ним…
05.06.2016
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=670387
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.06.2016
автор: Finist