Якось Слон зустрів Горилу. Та залізла йому на спину.
- Покатай!- його просила. А то я така безсила.
Слон добряк великий був, то ж відразу не збагнув, що
та хотіла. То ж катав. Вона - смішила.
Ой смішила ж всіх Горила!.. Все ужимки, все гримаси.
Таки смішненькою була. Та не з неї всі сміялись. Всі смі-
ялись із Слона. Що на спині та сиділа і робила, що хотіла.
Часом бачу і я нині, як товчеться хтось на спині.
Тішить думка лиш одна, що та спина не моя...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=670432
Рубрика: Байка
дата надходження 05.06.2016
автор: Надія Башинська