Який ти гордий
О мій милий...друже
А скільки пафосу в тобі
Немає же кінця
Ти душиш там образу
Десь відчужень
І думаєш
Чому ж вона пішла
А їй забракло просто
Вже терпіння
І втомлена була
Її душа
Відкрила очі
В пошуках спасіння
Бо вже давно любима не була
Проснувшись зрозуміла
Час прощатись
Спонтанність це був тільки її стиль
А ти коли побачиш її знову
В душі її усмішку збережи
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=670471
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.06.2016
автор: ШуФлЯдКа