Я відчуваю: він сьогодні з нею.
Кричить печаль у цілковитій тиші.
А хто ким був? Коли була твоєю?
Усі питання згодом враз полишу.
Кохання справжнє перше назавжди.
Воно в житті людини – нещасливе
І незвичайне. Так було завжди,
Немов несамовита літня злива.
Застане вщент у будь-якому віці:
В 12, 30 чи під старість літ,
Коли печаль кричить в прекрасні миті.
Бо відчуваєш – це уже навік.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=670485
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.06.2016
автор: Ірина Морська