Навіщо сонцю невблаганний жаль?
Самотня, недопита чашка кави...
Є виплекана болем в серці сталь...
ЇЇ давно ніщо не зачіпає...
Летить в твої обійми цвіт -весна,
Навіщо ніжну, в серце не впускаєш...
Моє для тебе, як скала страшна,
Чужий граніт даремно розбиває...
Твій погляд робить тріщину гірку,
Не треба, я заледве його склала...
Благаю, зустрічай весну п'янку,
За неї, вільну, я б усе віддала...
Навіщо міцні грати почуттів?
Благаю, не шукай в мені надії...
Бо будеш як і я, чекати снів-
Торкнутись хоч на мить своєї мрії...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=670525
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.06.2016
автор: Квітка))