оперезана вечором жінка, в тиху сутінь занурена гілка цю задуму ласкаво сторожать, що й самі вже на неї так схожі
ллється туга у глечики й дзбани і навшпиньки блука між словами, а вони, мов журавликів зграї, тужать тим, про що навіть не знають
і мене буде туга гойдати, буде чари свої насилати, а коли я зовсім спрозорію, мене ніжно оберне у мрію
і зроблюсь я таким безшелесним, відголоском вечірньої меси, не покажуся більшe нікому, та незримо чуватиму в всьому
стрепенеться задумана жінка, затріпоче замовлена гілка, побіч них стать мені б на сторожї, світе рідний, я більше не прошу!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=670587
Рубрика: Езотерична лірика
дата надходження 06.06.2016
автор: Віталій Стецула