[i][b]Ти знову з"явився на дорозі мого життя,
Такий поважний і крутий...повз роки,
Я гадала, що у нас все в минулому,
Що поставлені всі крапки...
Що ми не друзі, що ми чужі, що ми вороги
І нема вороття, почуттям?
Та по судинам розлився гІркий, отруйний хмІль,
Твого зрадливого кохання...і біль
Ринув з серця , з душі...Не зупинити вже потік,
Стриманих, багато років, солоних сліз,
Що охопили тіло, роз"ятрили, роками, загояні рани...
А я так любила ....Я так тебе кохала...
Ти, такий, як і був...Знову плетеш оманливу павутину,
Розпалюєш пристрасть...А я давно живу в самотині,
Мов монахиня...Ні поцілунків, ні побачень...
В мене було вже шалене кохання...Пробач, серце плаче...
Мабуть не пробачило, якщо спомини нахлинули ...І біль ятрить...
І душа, мов птаха, безкр́ила, не злІтає, бо минуле болить.[/b][/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=670599
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.06.2016
автор: Макієвська Наталія Є.