Ось і літо...Різнотрав"я
і черешні у росі.
Все живе до небокраю
у незвіданій красі.
Спозаранку у віконці
заясніли промінці...
Відбиваються від сонця
диво - блиски золоті.
Мене літо поманило,
(цвірінчали горобці).
Обережно я ступила
поміж трави у росі.
Я торкнулася рукою
до обличчя і чола,
наповнялася красою,
набиралася тепла.
Заяснілося від сонця
небо синє і земля,
умивались в ополонці
і калина, і верба.
У ставку вода хлюпоче,
очерет десь шелестить.
І калина щось шепоче,
верба тихо бовванить.
Чую пісня десь лунає,
тихо лине віддаля.
Все навколо оживає,
ранком ніжиться земля.
Пливе літо білим світом,
уквітчалася земля.
Буде ще гарнішим літом,
як закінчиться війна!..
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=670625
Рубрика: Лирика любви
дата надходження 06.06.2016
автор: геометрія