Вночі, коли місяць ясний
плете павутину безсоння
Ти знову і знов підіймаєш
до неба холодні долоні
Безсилий себе зупинити
Там душі дорослі й малі
суцільним потоком пливуть
У край, де спочинок чекає,
щоб рушити далі у путь
Бо так споконвіку було
А душі, що добрі – як боги
із німбами на голові,
А душі, що злі – як відьми:
кожна на власній мітлі
Бо так споконвіку було
Ти дивишся й відчуваєш
як кров захолола в жилах
Тікати, подалі б тікати
та зрушити вже несила
Ніхто так ніколи не міг
Бачити душі щоночі
дорослих та зовсім дітей,
Що тихим, беззвучним потоком
світ полишають цей
І ми колись будемо там
Відійди від вікна!
Заплющ свої очі!
Спи…
Там нові чекають світи
Хай душі тебе не тривожать, бо ти також є душа.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=670630
Рубрика: Езотерична лірика
дата надходження 06.06.2016
автор: Характер_ник