Не питай мене, чому сумую,
Розкажу лиш зорям уночі.
З ними ж спрагу щирості втамую,
Від твого серця віднайду ключі.
Не питай, чому тремтить сльозина,
Просто дощ мене з дороги стрів.
Заблукала. Де ж ота стежина,
По якій ти місяцем провів?
Не питай, чому пекучим болем
Проростають спориші під ганок.
Не стоптати не зім*яти долю,
Як і спогад про наш вечір і світанок.
Не питай, чому мої печалі
Вітер листям ще зеленим обірвав.
І забрав кохання в чужі далі,
Від самотності мене не врятував.
Не питай, не змушуй, це не сповідь,
Безпорадні тут твої слова.
Книгу непрочитану мимохідь
Загорнула доля вікова .
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=670672
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.06.2016
автор: Олена Жежук