Моя любове, ти завжди зі мною,
В поривах юності, в прощанні журавля.
Ось знову йду одна по житнім полю,
А ти волошкою всміхаєшся здаля.
І раптом пташкою у небо підкидаєш,
В м’яких хмаринках пестиш, мов дитя.
Теплом так ніжно літнім обіймаєш,
Даєш напитися із джерела життя.
Моя. Окрема. В небесах зірчастих,
В п’янких цілунках, в пісні солов’я,
В долонях мами, в рушниках квітчастих,
В краю дитинства й там, де буду я.
Моя любове, храм душі моєї,
Пісня хмільна, що з серденька луна,
Єднання двох сердець, сенс миті оцієї,
Моєї юності одвічная весна…
Моя любове, я перед тобою
Іду людським життям – ти ж вічно молода.
І в час, коли полину ввись до Бога,
Ти будеш з жита синьооко виглядать…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=670673
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.06.2016
автор: Олена Жежук