Пробило літо браму мого міста,
Хоча в мій дім йому шляхів нема.
Насправді бійтесь, люди, літа,
І не радійте, що пішла зима.
Пройшла весна, я з нею лиш змирилась,
Вже скрізь трава і холодом не дме.
Та в спогадах з коханою лишилась-
Із зимою, що зупиняє все.
Характер свій знов сонце показало
І осушило землі всі свої.
Мабуть, йому здалося все ще мало
І відібрало лагідні дощі.
Пообпікало душу всю жахливо,
Залишивши в середині сліди.
Без тебе, літо, я живу щасливо,
Прийшло ти швидко, так назад і йди.
Пробило літо браму мого міста,
Я відтепер йому чужа.
Навіщо, літо, в дім мій лізти?
Дарма це робиш ти, дарма..
Пройшла весна, забрала прохолоду
Останню, що залишила зима.
І відібрала в мене всю свободу,
Як літо є - мене нема..
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=670682
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 06.06.2016
автор: Alyaska