І замість янголів лишились тільки боти
І каяття пече лілею рота
Тканину ока рве гірка сльоза
А злий прогрес - замурзаний мурза
Стрілою поціляє в овоч серця
І рвуться струни в арфах давніх Грецій
І падають духовні орієнтири
Вмирають душі і зникають віри
Догралися панове - технократи
Лишається в чистилищі чекати
Допоки в пекло знов зійде Христос
Забрати хоча б раз у рай когось
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=670788
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 07.06.2016
автор: Той,що воює з вітряками