Спущені прапори
З чорними стрічками,
По будівлям розвішані.
Червоними річками
Кров людська тече
У землю родючу...
I нема чим лікувати
Рану цю болючу.
У жолобі Україна,
Зажурились люди.
Оспівують свого сина,
Чутно плач усюди.
Мати плаче невблаганна:
- «Сину милий, любий,
Ти чому пішов так рано,
Та ще й до шлюбу!?
Наречена тебе чекає,
Повертайся синочку,
Плаче кожен день, благає,
Самотня на місточку!!!»
И не вирить що загинув…
- «Сокіл мий єдиний
Ти у вічності полинув
За волю України».
Спущені прапори
З чорними стрічками
По будівлям розвішані.
Червоними річками
Кров людська тече
У землю родючу
I нема чим лікувати
Рану цю болючу.
Спи спокійно любий синку,
Ти назавжди з нами
Вмию своїми долонями
Твої жахливі рани…
Не вмирає Слава!
Не вмирає Воля!
Герої не вмирають!
У боротьбі наша доля,
Нехай вороги знають.
Не вмирає Слава!
Не вмирає Воля!!!
До рідного краю
Повертайтеся
Зі східного поля
Живими, благаю.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=670807
Рубрика: Воєнна лірика
дата надходження 07.06.2016
автор: CONSTANTINOPOLIS