У росах ще звечора спала трава,
Під ковдрою з марева річка дрімає,
Промінчик на сході ледь темінь прорвав
Нам ранок тихенько на землю спускає.
І стомлені в гніздах ще спали пташки,
Щоб свіжої сили за нічку напитись,
Лисак чимчикує один навпрошки,
У травах і темряві щоб розчинитись.
Мовчать і листочки на сивій вербі
(У снах, у нічних, вони не розмовляють),
Їжак недалечко десь спав, аж хропів –
Це й тишу ранкову, й мене забавляє.
А вже коли ранок на землю упав,
Збудив і людей, і пташок, і худобу,
Проснулись дерева, трава і хліба –
Усе буде мати вже іншу подобу.
8.11.2013.
Ганна Верес (Демиденко).
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=670824
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 07.06.2016
автор: Ганна Верес (Демиденко)