Я досі не любив нікого,
Від почуття весь час тікав.
Я більш за все боявся цього
Та все ж рабом кохання став.
Потрапивши в туманні ґрати,
Слова завмерли на губах.
Не можу погляд відірвати...
Стою й тону в твоїх очах!
Тебе немає - серце плаче.
Коли ти поряд - сам не свій,
Я мови дар втрачаю наче...
Це так прекрасно! Прошу, стій!
Дозволь мені не розмовляти,
Бо губиться любов в словах.
Ах! Як же хочеться мовчати!
Стою й тону в твоїх очах!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=670829
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.06.2016
автор: Сова