Іду по життю навпомацки,
наосліп шукаю сенсу,
в ціні у людей карбованці,
машини, цицьки і "перці".
Всі прагнуть овацій і захвату
фігурою, владою, сексом,
успішний лиш той, хто на паперті
стоїть мов монах й править месу.
Тому і бреду я навпомацки,
ховаюсь в собі від розпуки,
шукаю душею самітників,
людей, в яких жилаві руки.
Їх погляд ясний, хоч і зболений,
а серце мережане шрамами,
навчусь в них любити без роздумів
і бачити сонце за хмарами.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=670861
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 07.06.2016
автор: Alyana