Чомусь серце болить і тужить,
Чомусь з спокоєм мало дружить...
Так стужилось за рідним краєм,
Але маємо те, що маєм.
Так кохаю свій край до болю,
Що здобув довгожданну волю,
До якої ішов віками
І кривавими часто стежками.
Піднімайся, мій краю рідний,
Знаю, прийде той день погідний,
Коли люд поверне додому
Лікувати образи і втому.
Коли всі до одного діти
Будуть вкупі з тобою радіти, -
І як шведи, британці і німці
Скажуть гордо : " Ми є українці ! "
Чомусь вітряно і неспокійно,
Як не зле, але вдома надійно :
Свої стіни і рідні пороги
Не замінять ніякі дороги.
21.08.04.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=670886
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 07.06.2016
автор: Надія Карплюк-Залєсова