Постукало літечко в хату
І пестить воно , і голубить...
Так сонця і квітів багато !
Та хто ж його, літа, не любить ?
Ну як же його не любити,
Проміння ласкаве, ясне,
Як тягнеться вгору, щоб жити
Усе, що земне і живе ?
Зрости щоб, дозріти, достигти,
Набратися сили й снаги,
Налитися сонцем і встигти
Багатим до столу прийти.
Так було і буде у світі.
На все є , на все буде свій час...
І як не чудово нам вліті,
А й осінь з дощами для нас.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=670891
Рубрика: Лірика
дата надходження 07.06.2016
автор: Надія Карплюк-Залєсова