в надії на те що хтось буде чекати
рахую бруківку невиспаних міст
цеглинки у купу затерто строкату
скрипучим підйомникам ліфтів в докір
де теплі місця між сонцем і небом
земля це цеглинки бруківки
горить непокірна асфальтова сфера
планета моя
фурункул бетонного склепу
що маєш тримай за вузду
скрипучого ліфту молебні
щоранку у жертву іду
в надії що хтось чекатиме
у порох зриваю день
бруківки затерто строкатої
день
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=670974
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 08.06.2016
автор: Андрій Люпин