І стало так істину складно знайти,
І кожен мій день як останній
Причиною всьому, напевно, є ти
Моє, дуже дивне кохання.
Глибокі та чисті очі твої,
У тебе великі бажання.
Ти є найпрекраснішим з всіх на землі
Моє, дуже дивне кохання!
Чому ти до мене так пізно прийшло,
Як сніг серед літа нежданний?
Здавалося б , все вже відбулось, пройшло,
Але ти з'явилось, кохання!
І вже не були би довгими дні,
І ясним би було світання.
Без тебе було б так добре мені
Та як же без тебе, кохання?
Палає душа у багрянім вогні,
Наповнена лиш сподіванням
І стільки натхнення ти дало мені,
Нестримне моє кохання.
Я не помічаю інших людей
Всі речі важливість втрачають.
Та серце шалено так рветься з грудей
Лиш тільки тебе зустрічаю.
Твій погляд чіпляє мене за живе,
Твій дотик відносить в безмежність
Скажи лиш кохання дивне моє,
Чому ти мені не належиш?
Я стільки би ніжності дала тобі,
Зцілила би твої страждання.
Ти стало би світлом в буденній журбі,
Як було б моїм ти, кохання
Прошу тебе дуже, живи у мені!
Будь поруч у всіх починаннях.
І вказуй лиш шлях куди мені йти
За руку з тобою, кохання.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671097
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.06.2016
автор: Дарія