Ой, коханий, що сталось між нами,
Чи життя, це таке,чи вже роки,
Десь згубилися, поміж зірками,
Жаль у темряві, блукають думки.
І чомусь, погляди зовсім сумні,
Кожен порізно, книги читає,
Мабуть коси, зарання в сивині,
Чи з’єднатись, це нам заважає?
Ти думки, всі не тримай при собі,
Тож згадай, ясніли зорі вночі,
Коли разом, добре було тоді,
Як тоді, щасливі та й молоді.
Було всього, у нашому житті,
Разом викохали три берізки,
Не залишайсь, прошу у самоті,
І повідай, про всі свої думки.
Не журися ,любий, що хворію,
Йде весна і мені уже краще,
Все минеться, я це відчуваю.
Тож нехай, смута від нас відійде.
Не бери, прошу, ти так до серця,
Почекай, піду чайник поставлю,
Нехай доля, нам ще раз всміхнеться,
Як колись, разом поп`ємо чаю.
08.06.2016р
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671139
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 09.06.2016
автор: Ніна Незламна