Так, ти не та, що я собі намріяв
Ти не блукаєшь, вранці по росі
Я на землі шукаю в небі мрію,
Але, де ти, де ти, де ти, де ти?
Нам знову дощ, змиває сльози в роси,
Нам деревА, шумлять щоразу вранці.
Я все голубив дивні твої коси,
Тебе нема і я… не твій обранцю.
Та де ж ті зорі, що сміялись в щастя
Чому загасли зірки мов свічки?
Та я не вибір твій, не твій обранцю
Так говорила,… може це не ти.
А може знову вітер лихо сіє,
А може знову в осіні біда.
Моє волосся більше засивіє,
Чому мовчиш, ти стала вже не та.
Не та вже постать, крила опустила,
Не ті слова зривають нам вуста.
Ізнов біда в гостини запросила
І я не той і ти давно не та.
А пам’ятаєш, зелень різнотрав’я.
П’янкого терену затерплий смак.
Ти, як завжди, одне мое бажання,
Що загубив, зоставив тільки страх.
Так, ти не та, що я собі намріяв
Ти не блукаєшь, вранці по росі
Я на землі шукаю в небі мрію,
Але, де ти, де ти, де ти, де ти?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671185
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 09.06.2016
автор: Dema