Люди шукають себе у фарбах,
Люди шукають себе у мріях.
Мрії, що миготять у хмарах,
Фарби, що сховались в квітах.
Люди шукають себе у мандрах.
Люди шукають себе у світі.
Світ, де кожен день як у жахах.
Мандри, де кожен у розквіт́і.
Люди знаходять себе у казках.
Люди втрачають себе у ліні.
Люди, ну прошу, ну будь ласка,
Вийдіть із темряви своєї тіні.
Люди, а що плануєте далі робити?
Ні, не дійде до мене ніколи.
Жити, втрачати, тужити і жити?
Все навкруги здоровезнеє коло.
Люди, ну люди, ану схаменіться!
Чи ви й справді втратили розум?
Жити так далі й злу не насниться,
Все сидимо окутані горем.
І коли вже ж той час настане,
Коли в пошуках зробите зупинку.
Зрозумійте, життя один раз дане
Ви не маєте право на помилку.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671217
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 09.06.2016
автор: Дарія Зубакова