Діди возили сіно в громовицю
Іскру ловили в люльки і брилі
А ми малі, тримаючись за бильця,
Ішли при возі босі по стерні
А дощ лукавив – біг понад рікою,
Черпав снагу для бабиного поля.
Ми чемно йшли і лівою рукою
Зривали понад берег маки кволі
Діди співали «Там під Львівським замком»
Здіймалась курява з-під коней і коліс.
Ми слухали і навіть хтось заплакав...
Малий Ісус приліг собі на віз.
А ми возили сіно битим шляхом.
Топтали коні спогади-сліди.
Сиділи внуки, хтось навіть заплакав
Як в небі йшли, співаючи, діди…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671268
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 09.06.2016
автор: Оля Бреславська