І знову ніч шепоче про кохання,
Тихенько, щоб Тебе не розбудити,
Щоб не почула Ти моє зітхання...
На самоті продовжую любити...
Минає світле свято Вознесіння,
«Христос Воскрес!» вже більше не лунає.
Прошу у Бога знову я терпіння –
Лише воно кохання зберігає…
На зустріч нашу все ще я чекаю.
Коли в Твої загляну ясні очі,
Ти засоромишся – я сумніву не маю,
І затремтять Твої уста дівочі.
Свою усмішку щиро подарую,
Щоб заспокоїти, розвіяти тривогу.
І дотиком руки Тебе здивую –
Стоятимемо поряд всю дорогу.
Я вийду. Ти залишишся стояти –
Прощальний погляд і Твоє мовчання.
На зустріч знову будемо чекати –
В терпінні зберігається кохання.
А потім нашу пісню пригадаєш,
Все зрозумієш про минуле літо.
Мене, я сподіваюся, впізнаєш –
Нарешті буде мій секрет розкрито…
© S.Nemo
09-10.06.2016
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671314
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.06.2016
автор: Finist