Послухай його, послухай…
Море нестримної тиші,
Що заповзає у вуха,
Душить щоразу сильніше.
Послухай, як стрімко й важко
Лягла п’ятитонним лезом
Прямісінько в наше ліжко
Відсутність думок тверезих.
Послухай, як тяжко вдихом
Втягнути загуслий кисень.
Як легко піддатись примхам,
Й нелегко шукати рішень.
Послухай, як тисне муром
Взаємність із звинувачень,
Як б’ється вольтажним струмом
Напруга незнаних значень.
Послухай уважно, слухай…
Крики нестримної тиші,
Що ріжуть шматками вуха –
Це плач покинутих віршів.
26.12.2015 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671389
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 10.06.2016
автор: Альбіна Кузів