Читає літо сонячну поему
Про почуття солодкі аж до щему,
Про радість, що хвилює й тішить серце,
Про роздуми, як не згубити все це.
Читає літо, день за днем минає,
І сонячна поема оживає.
Промінчик теплий заглядає в очі
Та про кохання лагідно шепоче.
Хмарина гладить сивочоле небо
І витирає сльози при потребі.
А вітер хуліганить біля річки,
куйовдить засоромлені смерічки.
Лиш вечір , поглядаючи, зітхає,
І місячну сонату нагадає,
Пташиним співом вабить тихі зорі,
І манить, манить в далі неозорі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671417
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.06.2016
автор: Оля Андрієвська