Мене не можеш Ти не надихати,
Твій образ світлий звеселяє очі.
Хоча Ти і продовжуєш мовчати,
Та в цю мовчанку граю я охоче.
Твої пригадую відверті запитання,
Своє кохання в риму загортаю.
Зробити мушу я Тобі зізнання –
Твої світлини всі я зберігаю…
Вони для мене, наче ясні зорі,
Що у нічному небі сяють,
Як в зеркалі, милуються у морі,
І, як і Ти, мовчання зберігають.
Люблю, коли з Тобою поряд квіти,
Які Твою підкреслюють красу.
Продовжує душа моя радіти –
В поезії любов Тобі несу.
Блакить очей передають світлини –
Яка у них небесна чистота!
Тьм’яніють діаманти і перлини,
Коли Твої всміхаються уста.
Твій стан дівочий просить обійняти,
На фото – Ти тендітна і струнка.
Мене не можеш Ти не надихати!
Твої світлини, то любов п’янка…
© S.Nemo
10.06.2016
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671464
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.06.2016
автор: Finist