“Ой, кувала зозуленька
зранку, після ночі,
чом у тебе, дівчинонько,
сумовиті очі.
Не співаєш, не танцюєш
і жартів не чути,
тяжко-важко позітхаєш,
як усміх вернути?”
“Ой, поїхав милий братик
у далеку дорогу,
залишив родині в серці
і в душі тривогу.
Десь там гаряче на сході,
новини зберуться,
а як будуть вони добрі,
рідні усміхнуться.”
“Не сумуй, мила дівчино,
лишенько минеться,
до родини син і братик
швидко повернеться.
Повернеться дорогенький,
зустрічай, родино,
а і з вами радітиме
ще і Україна!”
8.06.2016.
Фотографія із інтернету.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671490
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 11.06.2016
автор: Светлана Борщ