Прожени павука,
що оплів павутинням твій розум,
Прожени павука,
що метеликів їсть з живота.
Він ще глибше засяде,
прилізе й проникне в твій роздум.
Трансформує твій погляд —
все довкола прекрасна мара́
Прожени павука, він втече і змішається з кров'ю,
Він поглине усе, що лишилось від мізантропії.
Й хочеш — не проганяй, ти назвеш це створіння Любов'ю,
Впустиш жити у серце, і зачиниш на ключик надії.
2015
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671505
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.06.2016
автор: codyein