[color="#1100ff"][b]Ворожив щось березовий гай...
Жила містика в шелесті листя.
Вітер вбрався у зеленрозмай -
Серед віття враз десь загубився.
А берізки стояли стрункі,
Таємницями хмар оповиті...
В білих сукнях... ох, гарні ж які!
Сонце радість їм слало щомиті.
А вони позбігались сюди,
На життєву свою дискотеку:
Вальс підносить їх ніжні верхи
Аж до неба і в холод, і в спеку.
Соловейко всю містику рве
І витьохкує так голосисто.
Вітер з хмари віночки плете,
Додає всім берізкам врочистість.[/b][/color]
[i](Світлина моя)[/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671548
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 11.06.2016
автор: zazemlena