відпусти мене, мряко.
тепле сонце, прийми.
бо це якось двояко —
бути пóміж людьми
в твоїй тіні.
помічають завжди,
та лише силует...
ти мене там зажди,
за одною з планет,
у промінні.
тепер світла катма —
танцювати б собі...
та мене вже нема,
я зник в чорній юрбі,
в своїм тлінні.
11.06.2016
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671590
Рубрика: Лірика
дата надходження 11.06.2016
автор: Микита Баян