Стукає сонце в заплющені очі,
Велетом темним сміється година —
Сон, чи не сон це блука опівночі,
Чи то ліхтар затуля яворина?
Вкотре відмотую дум кілометри,
Тіло розчавлює терпкості втома —
Де ж відпочинку картиночка ретро,
Чом не приходиш ти швидко, як вдома?
Знову лікарня — і знову палата,
Рана в душі більша рани на тілі...
Це необачності, друже мій, плата,
Це твої мрії втекли легкокрилі...
Блима ліхтар, мов засмучене сонце,
Все роздирає натомлені очі,
Щось мерехтить ще листок за віконцем —
Сон, чи не сон це такий опівночі?..
Ще санітарка ступа в коридорі:
В неї — не сон, і вночі є робота...
Схлипують тихо у темряві хворі
Та попід вікнами ходить дрімота...
07.06.2016 року
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671597
Рубрика: Лірика
дата надходження 11.06.2016
автор: Grigory