Сьогодні всі кричать повсюдно « Слава Україні »
Й самі ж себе звуть патріотами її
Кричать, що Україна в нас єдина,
Що не дамо ми статися біді.
Та де ж були оці слова відваги,
Оці всі крики й вислови круті,
Коли країна прагнула уваги
Й була нажаль на самоті?
Тоді народ лиш думав сам про себе
Не розумів ще багатьох він слів.
І всі кричали: "Не побачите мене ви,
Поїду жити я за сім морів".
Мене цікавить лиш одне:
Навіщо зараз вся ця показуха?
Коли в країні безлад цей мине,
Увесь патріотизм пропуститься повз вуха.
Це буде так,це дійсно буде,
Народ слова і дії всі свої забуде,
Бо цей ажіотаж мине.
Не буде модним вже носити вишиванки
І говорити українською лише,
Не будуть люди вже давати обіцянки,
Що не покинуть Україну,бо люблять більш за все.
Тепер я знову ставлю запитання:
Себе вважаєш патріотом ти?
Чи не покинув ти державу,
В її хвилину самоти?
Чи ти як всі: коли потрібно ти герой,ти патріот,
Коли ж мине все,як в п’єсі Достоєвського всезнаній - ідіот?
Для себе дай ти відповідь на ці питання
І прислухайся чи залишилося в тобі іще бажання
Із лицемірством заявляти всім про те,
Що ти готовий за вкраїну,в прямому сенсі, віддавати все!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671658
Рубрика: Патріотичні вірші
дата надходження 11.06.2016
автор: Каріна Пелещенко