здається, я відчуваю в своєму нутрі життя
відчуваю маленькі рухи і поштовхи десь там
я така щаслива. це якесь неймовірне чуття
що перетворює в жінок маленьких милих дам
здається я чую, що скоро побачу немовля
маленьке, рухливе, шумне і таке рідне
ну ж бо. з,являйся моє довгоочікуване маля
для тебе вже місце знайшлося гідне
чомусь все таке біле й прозоре як павутинка
в тумані із променів сонця і стрекозиних крил
чомусь затихла в нутрі моя маленька кровинка
чомусь штовхатись йому немає вже сил
морозом по шкірі відгукнувся вітер холодний
і мені мокро на щоках так сильно чомусь
страх по тілу пройшов неначе з безодні
щось не так. невже від малечі я відвернусь?
так тихо і мокро. очі розплющу і сяду раптово
це лише сон. істерика тихо прорветься назовні
чому так жорстоко? хіба передасть усе слово?...
коли уві сні втрачаєш всі скарби тілесні і кровні
чиста постіль. ні крові ні страху на ній не має
чому уві сні я отримую все і втрачаю в ту ж мить?
заспокойся. вдихни. там всередині нікого немає
це лише сон. борися. час знову почати по-новому жить.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671671
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 11.06.2016
автор: #tenderness