Життя зав'язало хустиною очі.
"Ти вільна!" - сказало і гучно регоче.
А я спотикаючись раню долоні,
Думки наче оси все жалять у скроні.
То стіни, то гори, одні перепони.
І доля все каркає ніби ворона.
Але я затята, сльози не побачиш!
Дарма ти смієшся, вороною крячеш.
Впаду сотню раз, піднімуся в сто перше!
Йдучи заспіваю "Ой верше мій верше".
Здригнуться від співу напасті-дракони.
Хустина спаде, зникнуть всі перепони.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671702
Рубрика: Лірика
дата надходження 12.06.2016
автор: Ірин Ка