Знов душі наші, землю і історію
Петра Великого взялись топтать сини:
І різали живцем, і навпіл кроїли…
Чому так сталось, що не вбереглись?
Може, тому, що надто демократи ми,
А може не збагнули до кінця
Ту небезпеку, й будучи крилатими,
Не розпізнали справжнього лиця
Сусіда, що давно на нас замірився
І лиш чекав нагоди ці роки,
Коли народ притомиться, зневіриться,
Щоби загарбать знову на віки?
Розтерзана лежить тепер історія,
І хоч слабі в нас руки – підняли,
А може, зрозуміли, що вже скоєно,
Що хижаками є завжди «орли»!
4.07.2015.
Ганна Верес (Демиденко).
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671712
Рубрика: Патріотичні вірші
дата надходження 12.06.2016
автор: Ганна Верес (Демиденко)