Він був хлопцем,
Хлопцем який жив за кордоном.
Він не знав про Україну,
І як живуть там люди.
Він лиш знав із розповідей матері,
Як гарно й милозвучно в Україні.
Але із часом серце заболіло,
І зрозумів що сталось щось не добре,
Та захотілося поїхати до України.
Там де був майдан!
Там де билися на смерть!
Там де люди помирали!
Так. Приїхав і покинув все,
Все що було за кордоном:
І роботу, бо був ді-джеєм він.
І друзів, яких було у нього море.
Та може десь була кохана жінка.
Усе покинув та приїхав
Бо був він справжнім патріотом.
По венах теж текла Вкраїнська кров.
Він був нащадком козака,
Який віддав життя за Січ...
А зараз правнук козака –
Стоїть на тім майдані,
Де все полите кров'ю,
Де люди падали та помирали,
Де беркут так безжально убивав.
Він був неначе свій,
Стояв він мужньо та незламно.
Допомагав усім!
А згодом той майдан скінчився,
Але ця розповідь не закінчилася.
Бо час ще трішечки пройшов
Та сталася Гібридна та війна
В якій на нас напали друзі,
Яких раніше називали так.
І він також в АТО поїхав,
Не за грошима чи за славою,
А лиш за покликом душі
Щоб захистити свій народ.
Хоч жив до цього за кордоном
Він помужнів, хоробрішим теж став,
А серце все боліло,
Бо було боляче дивитись на Вкраїну,
Про яку так гарно мати говорила.
Співала колискові українські.
Та ще з дитинства,
Пагін доброти зробила з нього.
А він, був патріотом,
А він любив країну,
Про яку лише він трішки знав.
Але стояв, стоїть і буде ще стояти
Допоки Україна не буде вільна.
І потім він повернеться додому,
У дім де виростив з дитинства,
Але душа завжди залишиться на Україні.
І він повернеться не раз
І це мабуть закінчення початку…
© 16 квітня 2016
© Попов Євгеній
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671785
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.06.2016
автор: Попов Євгеній