…

Заходить  сонце  ген  за  небокрай
І  душі  відлітають,мов  лелеки,
Їм  рідні  на  землі  кричать  ''Прощай!''
Але  вони  летять  кудись  далеко.

А  у  домах,лиш  смуток  і  плачі
Й  нестерпний  біль,що  затаївся  в  серці,
Який  нам  нагадає  повесні,
Що  вже  ніхто  із  них  не  повернеться.

Вони  пройшли  свій  шлях,своє  життя,
Пробачили  усіх  й  зникли  назавжди,
Забрав  їх  човен  смерті  в  забуття
На  Божий  суд,  в  світ  каяття  і  правди...

(Роксолана  Бегар)

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671788
Рубрика: Присвячення
дата надходження 12.06.2016
автор: Роксолана Бегар