А налий мені чашечку кави,
Щоб була вона чорна й гірка...
І окутай своїми руками
Тільки так,щоб сп*яніла злегка.
Тіло млосно під ними співало
І у спокій вдягнулись думки,
Серце інших уже не шукало,
А з твоїм оголялось завжди.
І вдихни запах мо'го волосся,
Хай мурашки по шкірі біжать,
Душі вллються в багатоголосся
І акорди кохання звучать.
Але ж ні. Це лише мої мрії
У яких потонула тоді.
І тепер я живу у надії,
Що ти більш не приснишся мені.
Принеси ще гарячої кави,
Бо вона охолола давно...
Й сам піди у похмурі тумани,
Бо на серці уже відлягло.
(Роксолана Бегар)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671789
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.06.2016
автор: Роксолана Бегар