Серце моє зболене і нутро все стомлене...
Ти навчи , коханий,дальше жить,-
Болем розтривожена, вітром обморожена...
То душа моя, що плаче і болить.
Так багато болю випито доволі,
Випито до самого, до дна,
Дай мені поради, бо ж боюся зради
І боюсь залишитись сама.
Вмієш ти кохати, знаєш раду дати,
Щоб не були очі повні сліз...
Ти мені потрібний, такий близький, рідний,-
Наладнай життя, що під укіс.
Захисти від наглості і людської заздрості,
І від "щирих" друзів захисти...
А за вередливість і мою примхливість
Ти мені, коханий мій, прости.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671873
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.06.2016
автор: Надія Карплюк-Залєсова