гра в класики

інколи  задумуюсь
а  що  було  б  
якби  було  інакше
?

інколи  задумую
нові  паралельні  всесвіти
перестрибую  різні  виміри
і  розумію
потім  чи  тут
десь  посередині  цих  систем
що  я
все  ж
на  одній  нозій
на  одному  місті
стрибаю  
відносно  кульчастої
стою  
відносно  відносності
відносно  своєї  нетривкості

як  в  класиках
..та  я  ж  давно  не  дитина..
прихиляюся  долу
і  знищую  їх  
витеркою  реалії
такою  завеликою  витеркою
для  моїх  маленьких  рук

боляче  ними  бути
боязко  ними  плигати
коли  вже  давно
розбиті  барвисті  скельця
на  моїх  темних  очах
(а  тут  всім  тихо  
про  місткість
хоча  б  дрібних  їх  частин.ок)
.


не  можливо  бути  паралельною
до  дотичних  площин
не  можливо  бути  великою
у  цьому  безмежному  всесвіті

дєточка
ось.так.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671913
Рубрика: Лірика
дата надходження 13.06.2016
автор: мелодія сонця