* * *
Прочув вітер,
що я від'їжджаю
І засмутився, видно.
Ніжно -ніжно пестить мене...
На прощання.
* * *
Невже ти, вітре,
Сумуєш, що я їду?!
Он який кволий.
Та мене не обманеш:
Ти ж невиправний гульвіса.
* * *
Ти так пристрасно обіймав мене,
Цілував у всі закутки тіла
Ти був
Несамовитим,
Незрівнянним,
Ненаситним...
Море ревіло від ревнощів,
Коли бачило нас і не могло дістати.
Сонце намагалося спопелити від заздрості,
Але що вони могли зробити нам -
тим, хто вже потонув і згорів
В океані пристрасті?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=672009
Рубрика: Верлібр
дата надходження 13.06.2016
автор: Мирослава Жар