Міста-які ж ви жалюгідні,
Ви забираєте людей
Які ще вчора були рідні
Й чужими стали в один день.
Вже теплота десь загубилась,
Розмова зо'всім не така...
Любов..Була вона чи снилась?
Й у цьому винні, ви,міста.
Зали'шилось одне чекання
На зустріч,коли прийде час.
І потім буде те прощання
Яке розлучить знову вас.
Міста-вони ламають долі,
Ця відстань знищує усе.
Й ми забуваємо поволі,
Що час невпинно й швидко йде.
А наші душі заростають,
Матеріальний світ уже,
Бур*ян-травою проростають
Гнів й заздрість...що ж з нами таке?
Куди світ котиться???...не знаю...
Мабуть,гріхів уже сповна',
Але я серцем відчуваю,
Що при'йде ще одна весна.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=672049
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.06.2016
автор: Роксолана Бегар